Про школу

Є в Мукачеві дві школи, які почали працювати ще до першої світової війни, пережили другу світову війну і залишились до нинішніх днів, навчаючи мукачівських школярів. Це загальноосвітня школа № 4 і загальноосвітня школа № 1, в минулому — державна гімназія. При всіх труднощах війни керівники міста і депутати міської ради продовжували працювати над тим, щоб діти здобували початкову і середню освіту. Для покращення навчально-виховного процесу прикладалось чимало зусиль та засобів. Високий авторитет депутатів міста, депутата Парламенту Угорщини Яноша Недецеї і сам факт, що Перша чоловіча школа, Перша Державна жіноча школа і школа для дівчат з професійним нахилом, переконали Угорську владу, що місто Мукачево перше з міст всіх чотирьох комітетів дає хороші результати навчання, а існуючі школи з року в рік поповнюються сучасним технічним  обладнанням, яке в свою чергу ефективно впливає на процес навчання школярів. Місту було дозволено відкрити Державну початкову школу змішану, в якій навчалися би хлопчики і дівчата. В ті роки навіть в інститутах дівчата могли слухати лекції лише з особливого дозволу. Школу де б навчалися і хлопчики і дівчата, було відкрито завдяки депутату парламенту, міністру культури і освіти, тайному раднику пану Трефорду. Це була школа, яка нині називається ЗОШ № 4. В ті роки вулиця перед школою називалася міською, тобто вулиця, вірніше дорога в місто. Будинки вздовж вулиці були маленькі, саманні. На рівні вулиці Брегівської стояли Південно-західні ворота цитаделі міста. Пізніше, коли грунтові води були відведені в річку Латорицю, побудована дамба-насип, а вулицю Артема назвали Насипною. Через рік була укріплена берегова смуга Латориці додатковою малою дамбою. Вулицю, яка веде від Насипної до берега , назвали — Мала Насипна. Відведення вод дало можливість виділити земельні ділянки під забудову.

Напроти 4-ої школи був збудований Ритуальний будинок. Вулицю, яка вела до замку, назвали — Замковою. Цікавим буде і такий факт. Біля будівлі ЗОШ № 4, що на вулиці Чехова, знаходиться будинок з підвалом і широкими воротами, які зараз майже зруйновані (тепер на цьому місці красується магазин ABC). Цей підвал, довгі роки був магазином хазяїна Шварца. Хліб, шоколад, різні продукти харчування, фрукти, металеві вироби, побутові речі можна було знайти на полицях крамниці пана Шварца. Магазин працював цілодобово, без вихідних чи санітарної години. Якщо потрібного товару не було в наявності, то хазяїн приймав замовлення і того ж дня чи в крайньому разі наступного дня Шварц доставляв товар замовникові додому. За оплату товару хазяїн міг чекати і цілий місяць. Офіційне перейменування вулиці відбулося 7 лютого 1895 року згідно рішенням ради міста. Вулицю назвали іменем Ілони Зріні.

В період Чехословацької Республіки вулиця носила назву короля Олександра I, об’єднувача земель Югославії. В період королівської Угорщини (1938-1944) вулиця була названа на честь   Ілони Зріні, а в 1944 p. вулиці було надано ім’я  Олександра Невського, пізніше — Карла Маркса. Нині вулиця знову носить ім’я Ілони Зріні. Дозвіл на будівлю нової школи місто одержало в 1893 p. Розпочали будівництво в 1894 p., а закінчили в 1895p.. В цьому ж році школа розпочала перший навчальний рік. Побудовано будинок вдало, з місцевим опаленням –кафельні грубки. Школі було виділено земельну ділянку — 7 га для посадки фруктових дерев. Першим директором школи був призначений Іштван Біро. Разом з ним одержали призначення на постійну роботу педагоги: Корнелія Галас-Бендек; Маргит Мейндл, Михайло Папп, Шандор Райка, Марта Варга, Габрієлла Халаші-Секельова. Цікаво, що  колектив в такому складі попрацював 11 років. В школі було всього 30 хлопчиків і 12 дівчат. Батьки не підтримували ідею про навчання хлопчиків і дівчат в одному класі. Тому в школі були класи окремо для дівчат і хлопців.

Вартість будівлі без підсобних приміщень становила 180000 форинтів. Навчання було обов’язкове і безкоштовне. Через три роки школа мала свої традиційні свята: свято початку нового навчального року, свято весни, свято урожаю, свято птахів та  звіт перед батьками в кінці навчального року.

Згідно інформації в пресі того часу, в цій школі була група по навчанню плавання, група по навчанню вирощування троянд та плетіння корзин.

Історія народної школи № 3 переходить у 1945 році в неповну середню школу № 4. 3 1945 — 1949 pp. — школа семирічка, назва змінилася в залежності від вимог часу, але вона і далі залишається народна школа.

НСШ № 4 розпочала роботу з 1 вересня 1950p. Директором був призначений Никитюк Б. А. В той час це 7 класів та 220 школярів. Надалі кількість учнів збільшувалась і досягла  1000-1103. Згідно рішенням міськвиконкому в 1963-1964 pp. приміщення школи та дорожно-експлуатаційної дільниці були реконструйовані в одне приміщення. В той час силами учнів був збудований тепличний комплекс, діючими були присадибна ділянка та кролеферма. Це був період, коли на чолі школи була Рудакова H. I. Відповідальна, вимоглива до себе і підлеглих — такою її пам’ятають вчителі і учні. Вона керувала школою 18 років. За допомогою батьківського комітету та директора у 1968 році школа була реалізована у середню школу. В 1970 році Рудакова H.I. йде на пенсію, а її місце займає Буковський I.A. Добру згадку у душах вихованців залишили про себе педагоги: Васильченко В.Ф., Слепченко 3.I., Архипов С.М., Архипова Г.Д., Вишнякова T.I., Карпенко В.В., Рейблат Г.Л, Козіна М.Г., Карпинець B.A., Насонова Л.С., Грузінова М.П., Попова Е.Я., Лямець O.I., Чопей Г.В., Тарська O.A., Філь T.B., Філь Б.Ф., Кувшинова C.B., Орлова M.B. та багато інших.
У 70-их — 80-их роках не вщухала спортивна слава школи.

3 вересня 1983 року директором був призначений Галай О.Ю. Період його діяльності вигідно відрізняється активною участю учнів у брейн-рингах та спортивними досягненнями з орієнтування. Яскравию сторінкою   в історію школи є перемога  команди KВК (капітан Крічфалуші O., керівник Сухарєв O.B.).

СШ № 4 було реорганізовано в ЗОШ № 4 I-III ступеня з поглибленим вивченням іноземної мови (англійська, німецька). Школа переходить на українську мову навчання з 1996p.

3 квітня 1998 p. директором школи призначено Кабаці Б.І. — ділова та принципова людина. Педагогічний колектив продовжує традиції школи. Виховують учнів талановиті педагоги: Заяць M.A., Паулик M.I., Даць О.П., Шкіль Н.П., Opoc M.M., Хмелюк З.Д., Бора C.I., Боднар Н.П., Лендел M.B., Устименко H.C., Кагерманова Дж.Ю., Федів Ю.І. Серед вчителів початкових класів: Гетик Г.І., Галиш K.I., Русин O.M., Кунець C. C., Вериб 3.A., Степенко Г.В., Мальованець С.

Випускники, якими пишається школа:

Хімінець Г.Г. — зав. травматологією, лікар-травматолог м. Мукачево;

Фізер M,M. — зав. дитячою лабораторією, лікар-педіатр м. Мукачево;

Попович I.C. — лікар-хірург м. Виноградово;

Туряниця C.A. — зав. ревматологією, лікар- ревматолог м. Ужгород;

Тишко І.П. — зав. мет. кабінетом, педагог-методист м. Мукачево;

Горішняк B.B. — журналіст; Панкулич I. — директор ДЮСШ;

Декет O.I. — викладач англійської мови в MTI м. Мукачево;

Декет A.I. — перекладач німецької мови.

3   2000 року   школу   очолює   Руденко   C.C.,   а   з   листопада   2006  по січень 2010 року директором навчального закладу призначено — Цифру B.I.. З лютого 2010 року керує школою  Якимчук В.С..

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *